Бодатая, рогата, зла!

alex-anpilogov.livejournal.com 23.02.2016 10:24

На цьому тижні Україна і Київ «відсвяткували» дворіччя другого Майдану. Свято вийшло зі звичним душком, вже традиційно несучи в столицю країни відчуття вселенського дежавю. 
Ситуація з дворічним ювілеєм Майдану схожа на таке фантастичне припущення, якби Росія відзначала в минулому і цьому році 110-річчя єврейських погромів 1905-1906 років - причому головним «цвяхом »святкової програми були б знову ... єврейські погроми. Чи не Реконструкційна, що не карнавальні - а як там не є реальні, з розгромом лавок і знущаннями над євреями. Але саме це і сталося в Києві. 
Через два роки після «переможних» днів лютого 2014 року нам продемонстрували певну мініатюру подій, що відбувалися в українській столиці в ту страшну зиму.

Це показує, що за два роки ситуація на Україні не змінилася - ні в плані зовнішньої форми, ні у внутрішньому змісті хвороб і хвороб українського суспільства. Жоден з питань, який був поставлений Майданом, питань як суб'єктивних, так і об'єктивних, так і не було вирішене за минулий час. 
Україна як і раніше тупцює на місці, остаточно заблукавши в трьох Берізка ... немає, берізки можна ставити в цю картинку, берізки - це ж росіяни, російські дерева! Добре, напишемо політкоректно: «заблукавши в трьох дубах, як і раніше ходить між ними». Худа корова України блукає в цьому віртуальному лісі, голодна, брудна, але як і раніше накручувати пастухами на предмет того, що за її власні біди відповідає хтось інший - і саме його треба заколоти поки ще гострими рогами.

Показово тут і інтерв'ю, яке дав на цьому тижні в передачі «10 хвилин з прем'єр-міністром» Арсеній Яценюк. Він з гордістю і з радістю повідомив, що Україна нарешті отримала незалежність: незалежність по газу, незалежність в економіці, незалежність в політичному житті. Ясна річ, незалежність тут мається на увазі від міфічної «руки Москви» - в минулому, згідно картині світу «від Арсенія», Україна була колонією Росії. 
Що можна сказати у відповідь на ці думки Арсенія Яценюка? Так, Україна зараз радикально скоротила споживання газу, газу російського, але пов'язано це не з тим, що країна стала жити краще, промисловість запрацювала з новою силою і перейшла на нові, енергозберігаючі технології, а з тим, що економіка України ось уже два роки перебуває в крутому штопор, в ситуації постійного падіння виробництва. І це падіння виробництва, деградація економіки, зниження рівня життя населення - судячи з усього буде тривати і надалі.

Сьогодні немає ніяких ознак того, що Україна виходить з політичної та економічної кризи. Пастухи України завели свою охляли корівку на галявину світового розвитку і як і раніше годують країну ненавистю до Росії, до росіян і до їх цивілізації. Ця ненависть - перевірений часом рецепт, але рецепт, який навічно залишає країну наз задвірках майбутнього, так як ні Європа, ні США не розглядають Україну навіть як свою колонію. У колоніях ХХ століття колонізатори, по крайней мере, намагалися налагодити хоч якусь життя. У разі ж України мова йде про те, що з країни збираються забрати все найцінніше - людей, ресурси, залишки промисловості, технологій та інфраструктури, а натомість - накачати залишився «скелет» сліпою ненавистю до Росії. До одвічному шуточному, але сумного рецептом «корову треба більше доїти і менше годувати» додається ще один принцип - «в усьому винен не твій пастух, а твій злий сусід».

Але що ж об'єктивно відбувається на Україні, якщо винести за дужки всю фантастику заяв Яценюка і марення відбувається на вулицях Києва і Львова? Ну не можна ж серйозно називати «боротьбою з Росією» той сюжет, коли натовп радикальних молодиків громить відділення «Альфа-банку», що належить уродженцю Львова Михайлу Фрідману, громадянину Ізраїлю, проживає нині в місті Лондон! Не кажучи вже про те, що цей банк фінансує економіку України, в ньому працюють українські громадяни, а офіційний власник «Альфа-банку Україна» - кіпрська компанія. Ось така нетривіальна виворіт у «російських погромів в річницю майдану» ...

Об'єктивно на Україні триває руйнування системи державної влади. На жаль, демонтаж української державності чи не призведе до того, що Україна змінить свій курс: як уже було сказано, трансформація України в антиросійську, русофобську територію намертво закарбувала в сюжет, що відбувається. Навіть коли від української корови залишиться шкіра і кістки - роги їй ніхто не спиляє.

Сьогоднішні спроби закликати Порошенко і Яценюка до відповідальності за те, що відбувається - швидше за все закінчаться нічим. Рішення про зміну української верховної влади приймаються не в Києві і не виборцями України. Українцям дозволять погроми, але не посягання на владу, поставлену Заходом. Справжні керівники і пастухи України вже два роки, як розташовані в Брюсселі, і, звичайно ж, у Вашингтоні. І саме вони будуть приймати рішення про новий Майдан, коли їм буде це вигідно. 
Зрештою - президент Янукович цілком влаштовував Захід, поки не став робити боязкі і невмілі спроби в справі нормалізації відносин з Росією. І тут же отримав кривавий, інспірований Заходом заколот в українській столиці.

Сьогоднішня спроба безцільного погрому, якогось четвертого, п'ятого, шостого Майдану, яка проводиться без підтримки ззовні, приречена на провал. Нинішню українську владу виплекав і поставив біля керма Захід - і тільки він буде її прибирати з позиції «пастуха» змарнілої української корівки. І робити він це буде тільки в ситуації, коли корова вже реально буде злий, зневіреної доходягою, але з любовно заточеними рогами і очима, повними ненависті. Ненависті до свого сусіда, ясна річ.Адже сусід - близько, а Захід - далеко. Ось тоді у Заходу і будуть нові пастухи для худої злий української корови.

alex-anpilogov.livejournal.com 23.02.2016 10:24

На этой неделе Украина и Киев «отпраздновали» двухлетие второго Майдана. Праздник получился с привычным душком, уже традиционно привнеся в столицу страны ощущение вселенского дежавю.
Ситуация с двухлетним юбилеем Майдана похожа на такое фантастическое допущение, если бы Россия отмечала в прошлом и этом году 110-летие еврейских погромов 1905-1906 годов — причём главным «гвоздём» праздничной программы были бы снова... еврейские погромы. Не реконструкторские, не карнавальные — а самые что ни на есть реальные, с разгромом лавок и издевательствами над евреями. Но именно это и произошло в Киеве.
Через два года после «победных» дней февраля 2014 года нам продемонстрировали некую миниатюру событий, происходивших в украинской столице в ту страшную зиму.

Это показывает, что за два года ситуация на Украине никак не поменялась — ни в плане внешней формы, ни во внутреннем содержании болезней и хворей украинского общества. Ни один из вопросов, который был поставлен Майданом, вопросов как субъективных, так и объективных, так и не был решён за прошедшее время.
Украина по-прежнему топчется на месте, окончательно заблудившись в трёх берёзках... нет, берёзки нельзя ставить в эту картинку, берёзки — это ведь русские, российские деревья! Хорошо, напишем политкорректно: «заблудившись в трёх дубах, по-прежнему ходит между ними». Тощая корова Украины блуждает в этом виртуальном лесу, голодная, грязная, но по-прежнему накручиваемая пастухами на предмет того, что за её собственные беды отвечает кто-то другой — и именно его надо забодать пока ещё острыми рогами.

Показательно здесь и интервью, которое дал на этой неделе в передаче «10 минут с премьер-министром» Арсений Яценюк. Он с гордостью и с радостью сообщил, что Украина наконец-то получила независимость: независимость по газу, независимость в экономике, независимость в политической жизни. Понятное дело, независимость тут подразумевается от мифической «руки Москвы» — в прошлом, согласно картине мира «от Арсения», Украина была колонией России.
Что можно сказать в ответ на эти мысли Арсения Яценюка? Да, Украина сейчас радикально сократила потребление газа, газа российского, но связано это не с тем, что страна стала жить лучше, промышленность заработала с новой силой и перешла на новые, энергосберегающие технологии, а с тем, что экономика Украины вот уже два года находится в крутом штопоре, в ситуации постоянного падения производства. И это падение производства, деградация экономики, снижение уровня жизни населения — судя по всему будет продолжаться и в дальнейшем.

Сегодня нет никаких признаков того, что Украина выходит из политического и экономического кризиса. Пастухи Украины завели свою отощавшую бурёнку на опушку мирового развития и по-прежнему кормят страну ненавистью к России, к русским и к их цивилизации. Эта ненависть — проверенный временем рецепт, но рецепт, который навечно оставляет страну наз задворках будущего, так как ни Европа, ни США не рассматривают Украину даже как свою колонию. В колониях ХХ века колонизаторы, по крайней мере, пытались наладить хоть какую-то жизнь. В случае же Украины речь идёт о том, что из страны собираются забрать всё самое ценное — людей, ресурсы, остатки промышленности, технологий и инфраструктуры, а взамен — накачать оставшийся «скелет» слепой ненавистью к России. К извечному шуточному, но грустному рецепту «корову надо больше доить и меньше кормить» добавляется ещё один принцип — «во всём виноват не твой пастух, а твой злой сосед».

Но что же объективно происходит на Украине, если вынести за скобки всю фантастику заявлений Яценюка и бред происходящего на улицах Киева и Львова? Ну нельзя же серьёзно называть «борьбой с Россией» тот сюжет, когда толпа радикальных молодчиков громит отделение «Альфа-банка», принадлежащее уроженцу Львова Михаилу Фридману, гражданину Израиля, проживающему нынче в городе Лондон! Не говоря уже о том, что этот банк финансирует экономику Украины, в нём работают украинские граждане, а официальный владелец «Альфа-банка Украина» — кипрская компания. Вот такая нетривиальная изнанка у «русских погромов в годовщину майдана»...

Объективно на Украине продолжается разрушение системы государственной власти. К сожалению, демонтаж украинской государственности не приведёт к тому, что Украина поменяет свой курс: как уже было сказано, трансформация Украины в антироссийскую, русофобскую территорию намертво впечатана в сюжет происходящего. Даже когда от украинской коровы останется кожа и кости — рога ей никто не спилит.

Сегодняшние попытки призвать Порошенко и Яценюка к ответственности за происходящее — скорее всего кончатся ничем. Решение о смене украинской верховной власти принимаются не в Киеве и не избирателями Украины. Украинцам разрешат погромы, но не посягательство на власть, поставленную Западом. Настоящие руководители и пастухи Украины уже два года, как расположены в Брюсселе, и, конечно же, в Вашингтоне. И именно они будут принимать решение о новом Майдане, когда им будет это выгодно.
В конце концов — президент Янукович вполне устраивал Запад, пока не стал предпринимать робкие и неумелые попытки в деле нормализации отношений с Россией. И тут же получил кровавый, инспирированный Западом мятеж в украинской столице.

Сегодняшняя попытка бесцельного погрома, некоего четвёртого, пятого, шестого Майдана, осуществляемая без поддержки извне, обречена на провал. Нынешнюю украинскую власть взрастил и поставил у руля Запад — и только он будет её убирать с позиции «пастуха» исхудавшей украинской бурёнки. И делать он это будет только в ситуации, когда корова уже реально будет злой, отчаявшейся доходягой, но с любовно заточенными рогами и глазами, полными ненависти. Ненависти к своему соседу, понятное дело. Ведь сосед — близко, а Запад — далеко. Вот тогда у Запада и будут новые пастухи для тощей злой украинской коровы.